Меню

Моя класнюча дівчинка

250 UAH Додати в обране Назад до каталогу
girl

Юльку все бісить!
Маленьке зачухане провінційне містечко, нуднюща школа, убогі батьківські статки, доставуча сестра Лариска!.. І той придурок Бурхан!.. Ще й тато раптом повівся на бджолах!
Коротше, всьо пропало!..
А може, таки не всьо?..
…Про дивовижне перетворення Чорної Молі в Мухамедову Королеву й про купу-купезну всього корисного та різного – читайте в повісті «Моя класнюча дівчинка» Марини Павленко!

Марина Павленко

Марина Павленко

Автор

Автор кількох десятків книжок, зокрема для дітей і підлітків. Переможець багатьох міжнародних та всеукраїнських літературних конкурсів, лауреат кількох літературних премій. Член Національної спілки письменників України, кандидат педагогічних наук, доцент. Повість «Моя класнюча дівчинка» – переможець у номінації «Вибір видавців» міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2015).

Набір "Моя класнюча дівчинка + Футболка"

- Книга "Моя Класнюча Дівчинка" від Марини Павленко
- Стильна футболка для дівчинки

Набір «Моя класнюча дівчинка» вразить вас своєю унікальністю, адже Ви отримаєте чудовий подарунок для дорогих та близьких людей, який задовольнить усі 5 органів чуттів. При тому це все ще й за спеціальною ціною, лише 396 грн. В набір входить книга «Моя класнюча дівчинка» і футболка. Здивуйте свою дівчинку стильним і оригінальним подарунком!

396 UAH

Моя класнюча дівчинка - електронна версія

Улюблена Класнюча в електронному вигляді! Поспіши придбати зручний формат книги всього за 50 грн. Формат електронної книги: PDF

Читати фрагмент книги тут: Моя класнюча дівчинка (розділ 1-9)

50 UAH

Відгуки

  1. :

    Однією із моїх улюблених авторів є Марина Павленко. Її цикл з п’яти книг «Русалонька із 7-В» я перечитувала вже кілька разів, і щоразу знаходила для себе щось нове. Завжди було сумно перегортати останні сторінки п’ятої частини, знаючи, що на цьому пригоди Русалоньки закінчуються.
    Проте цього року вийшла друком нова книга Марини Павленко «Моя класнюча дівчинка». Я з нетерпінням чекала на її вихід, і не тільки тому, що обожнюю твори цієї письменниці. Відкрию вам секрет: я, напевно, однією з перших читала цей твір ще в рукописі, оскільки у 2015 році була членом дитячого журі «Вибір дітей» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Разом з іншими членами журі я оцінювала твори для дітей, які надійшли на конкурс, і саме цій повісті я поставила найвищий бал. Я ще не знала, хто автор твору, адже роботи подавалися під псевдонімом, проте під час читання зловила себе на думці, що стиль написання дуже нагадує мені Марину Павленко. Як виявилося, інтуїція мене не підвела!
    І ось 16 вересня 2016 року у невеличкій затишній кав’ярні «Фіксаж» відбулася така очікувана мною подія. Я познайомилася з директором видавництва «WISE-BEE» Лілією Почкун. Тримаючи в руках новенький примірник книги, я мала по-особливому трепетне відчуття, адже моя висока оцінка ще в травні 2015 року засвідчила, що книжка класна! Хочу відзначити, що мені надзвичайно сподобався дизайн книги. Нестандартна форма, яскраві кольори, символічні малюнки, які створила дівчинка-підліток…
    Звичайно ж, я була у захваті від можливості на власні очі побачити мою улюблену письменницю і поспілкуватися з нею.
    Марина Павленко дуже багатогранна особистість. Вона не лише пише художні книги, а й досліджує історію та біографію різних українських видатних особистостей. У книгах про Русалоньку з 7-В теж є багато відомостей про українських меценатів, є важливі факти з української історії, але вони подані надзвичайно цікаво і зовсім не сухо. Також Марина Павленко прекрасна художниця. Вона малює дуже красиві і теплі картини, на яких зображені весняні конвалії, підхоплені вітром парашутики кульбабок, замріяні класнючі красуні…
    А ще Марина Павленко – це неймовірна чорнокоса красуня з чарівною посмішкою, вбрана в розкішну смарагдову сукню. Це вже моє особисте враження. Ось які на світі трапляються талановиті і красиві люди! Тож на моїй книжковій полиці відтепер є цікава книга з автографом улюбленого автора.

  2. :

    чудова книга! чекаю продовження!

  3. :

    Мала нагоду прочитати чудову книжку. Дуже вдячна Alyona Skichko за пораду. Та видавництву Wise Bee (Liliya Pochkun). Та чудовому автору Маринi Павленко. Я усім батькам раджу познайомити своїх дітей (шкільного віку) з цим оповіданням. Не зважаючи на мій вік я в захваті. Я дізналася багато нового i повернулась у своє минуле, у дитинство. Бажаю i вам з дітьми провести чудові вечори!

  4. :

    Солодкий стартап
    Анна Третяк
    http://www.barabooka.com.ua/solodkij-startap/

    Одного разу, класі у восьмому-дев’ятому, я проговорилася однокласниці, що люблю читати. Наступного дня вона простягнула мені грубенький томик і сказала: «Ооо, це ТАКА книжка, я її обожнюю, тобі точно сподобається!» Вона помилилася. Я чемно дочитала до кінця, чекаючи, коли ж нарешті стане цікаво, потім ввічливо подякувала та повернула власниці видання. Це був літературний переказ популярного серіалу. Так я дізналася, що читацькі смаки бувають різними.
    Увесь мій подальший досвід працював на підтвердження цієї думки. Люди неоднакові, і потребують вони різної літератури. Навіть якщо читачі подібні за певним набором зовнішніх ознак (вік, стать, соціальний статус, рівень освіти тощо), вони можуть тягнутися до різних книжок. І тому прекрасно, що цього року українські автори порадували нас добрячою порцією підліткової прози. Ці книжки не подібні одна на іншу (я вже згадувала частину з них в огляді на «УП.Культура»), і тим краще, бо більше підлітків нарешті зможуть знайти щось суголосне собі. А ближче до завершення року світ побачило ще одне молодіжне видання – «Моя класнюча дівчинка» Марини Павленко.
    «Гм, воскова кімната? Хто посмів? Взагалі-то це вона, Юлька, виношує таємні задуми (звіряється тільки своєму щоденнику) такого собі медового косметичного кабінету, де було б усе: від медових масажів і саун до пергових масочок і воскової епіляції…»
    Ця книжка складається з двох частин. Перша – це повість про дівчину Юльку, яка переїхала з батьками з села до невеличкого містечка та жила звичайним життям сучасних українських підлітків, доки її батько не вирішив узятися до бджільництва. Те, що спершу здавалося черговою провальною ідеєю, раптом перевертає життя родини, а самій Юльці допомагає налагодити стосунки з рідними і навіть підкидає ідею стартапу. Друга частина книжки написана у формі щоденника Юлі, в якому подальші події чергуються з народними рецептами на основі продуктів бджільництва.
    Нова книжка Марини Павленко балансує на межі між відвертістю текстів, що потай від дорослих читають підлітки, та скромністю видань, що їх батьки бажали б бачити в руках своїх дітей. Письменниця спробувала доступними їй методами запропонувати ймовірний шлях подолання кризи між поколіннями, зокрема зобразивши цей конфлікт у повісті. На початку тексту між персонажами немає порозуміння і навіть бажання дізнатися більше одне про одного. Проте спільна справа, як це часто буває, втягує і стає своєрідною сімейною терапією.
    «Моя класнюча дівчинка» примітна з багатьох причин. Насамперед назвою, яка чіпляє і заманює зазирнути під обкладинку. Таке неформальне слово «класнюча» обіцяє, що всередині ми побачимо живу мову, наближену до тією, що нею спілкуються сучасні підлітки. І десь так воно і є: читач справді натрапляє в книжці на розмовний стиль, але – в кількох варіаціях. Авторка вправно змінює стилістику письма залежно від мовця, тож чимала кількість фразеології та медової метафорики в тексті видається цілком доречною, оскільки лунає від дорослих персонажів, носіїв цього коду.
    Читайте також: Топ БараБуки 2016: переможці
    Ще одна помітна особливість «Класнючої дівчинки» – її оформлення. Видання стало дебютною підлітковою книжкою новоствореного видавництва «Wise bee», і помітно, що видавці добре попрацювали над цим проектом. Підліткові твори відрізняються від дитячих насамперед оформленням – значно менше або й повністю відсутні ілюстрації, недорогий папір. «Класнюча» ж не така: це невеличка стильна квадратна книжка з бірюзовими обрізами сторінок, оригінальним зображенням на обкладинці та навіть маленькою підвіскою, підв’язаною до стрічки-закладинки. Такий підхід, звісно, позначився на ціні, тож видання не назвати бюджетним, проте воно виграшно виглядатиме в якості подарунка.

  5. :

    Валентина Вздульська
    Класнюча дівчинка та її бджоли
    http://www.chytomo.com/issued/klasnyucha-divchinka-ta-iiii-bdzholi

    Сучасна українська письменниця, авторка знаменитої пенталогії про Русалоньку із 7-В, написала нову книжку про досвід дівчинки-підлітка. Зберігши «фірмові» ознаки свого стилю, не всі з яких нам однозначно подобаються, Марина Павленко створила захопливу, динамічну й романтичну історію, а видавництво подбало про сучасний і стильний формат книжки
    Марину Павленко українські діти й підлітки знають насамперед за пригодницько-фантастичним циклом про пригоди «русалоньки» Софійки – героїні з яскравою, непересічною вдачею та здатністю потрапляти в містичні пригоди. Перша книжка пенталогії навіть увійшла до шкільної програми ще до останніх резонансних змін. Є в доробку письменниці й реалістичні тексти, що торкаються соціальних питань: насамперед «Миколчині історії» та «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів».
    Нова повість авторки стала своєрідним симбіозом цих двох різних напрямів: перед нами цікава, нешаблонна героїня-підліток, яка трошки нагадує Софійку, але тепер уже вміщена суто в реалістичний, упізнаваний простір українського провінційного містечка з його проблемами.
    14-річна Юлька має досить типові родину й життя, як і сотні інших Юльок навколо. Тато намагається відкрити свою справу, але всі його «бізнеси» зазнають невдачі. Мама втратила себе в рутині й хатніх клопотах. Менша сестричка – дике, нестерпне, неприборкане створіння. Удома постійні суперечки через безгрошів’я, і дівчина тікає від них у соцмережі. Тільки тут можна відпочити, потеревенити про моду і хлопців, побути не Юлькою, а загадковою Діаною.
    Новий татів бізнес – бджоли – на позір обіцяє завершитися, як і всі попередні. Та від вимушеної «взаємодії» Юльки з невгамовними комахами несподівано закручується такий вир подій – сумних, радісних, смішних і страшних – що життя цілої родини докорінно змінюється.
    Задум і сюжет «Моєї класнючої дівчинки» відсилає до романів виховання, показуючи розвиток Юльчиної вдачі від егоїстичного черв’ячка до самодостатньої, свідомої, дорослішої особистості, яка спроможна до діалогу, а отже, співбуття, знайшла «сродну працю», знає, чого хоче, і готова працювати задля цього, як бджола.
    Бджоли – центральна метафора тексту загалом. Їхній спосіб життя демонструє для героїв ідеали єдності, самовідданості, корисної праці, полілогу-порозуміння та навіть якогось вищого знання – усього того, чого так бракує і Юльчиній родині, і всій країні. Така екстраполяція на долю країни взагалі типова для текстів Марини Павленко. Як і пієтет до народної мудрості, «розумної» традиції, історії, добірної мови. Усе це ми бачимо в новій книжці письменниці.
    Незаперечним успіхом повісті є стрімкий, динамічний, майстерно збудований і захопливий сюжет, присмачений комедійними сценами та романтичною історією підліткового кохання. Воно у книжці, до речі, теж еволюціонує: від умовного «смикання за кіски» до усвідомленого й озвученого в діалозі почуття, яке розчулює читача й викликає повагу.
    За таким соковитим набором складників (і назвою зокрема) «Моя класнюча дівчинка» мимоволі викликає асоціацію з іншим текстом про позитивну еволюцію дівчинки-підлітка – романом «Маргаритко, моя квітко» видатної австрійської письменниці Крістіне Нестлінґер. Асоціація, швидше, випадкова, але дозволяє продемонструвати знакові відмінності у підходах до створення підліткових голосів.
    Ідеться насамперед про доволі неоднозначну мовну картину повісті. З одного боку, Марина Павленко знана як віртуоз літературної української. Це пещена, соковита мова доброго філолога, педагога й спостерігача. Це також багатий сленг, який свідчить про те, що авторка вивчала підліткову культуру й прагне писати живі, достовірні діалоги персонажів. З іншого боку, усе це багатство не завжди поєднано у вдалі чи логічні комбінації.
    У репліках персонажів сленг може межувати з рафінованою «літературщиною», поезією та лавиною народної фразеології. У сумі це звучить не дуже природно.
    Ще в інших випадках підліткова мовна грубість виходить за допустимі межі. А над цим усім звучить дуже помітний, іронічно-поблажливий голос оповідача. Слід уточнити, що дані зауваги стосуються першої частини повісті.
    Саме час сказати, що «Моя класнюча дівчинка» насправді складається з двох різних частин. Першу – подієву – було написано раніше. 2015 року вона брала участь у конкурсі «Коронація слова». Повість не перемогла, але здобула спецвідзнаку «Вибір видавця». Тоді ж рукопис помітила команда Wise Bee.
    На прохання видавництва письменниця дописала другу частину повісті. До неї ввійшли рецепти, афоризми та поради, які збирає головна героїня Юлька, розпочинаючи свою справу. Цей додаток робить книжку оригінальнішою, цікавішою та цінною не лише естетично, а й практично, адже всі косметичні та кулінарні рецепти з нього можна сміливо використовувати. Підлітковий голос тут сучасніший на рівні сленгу, природніший та достовірніший. Можливо тому, що створений пізніше.
    «Головна ідея видавництва Wise Bee в тому, що ми об’єднуємо в набори літературний твір і якийсь продукт із саморозвитку», – зазначають видавці. Тож невдовзі книжку доповнить щоденник особистісного зростання, який розробила Алла Задніпровська.
    «Мета лайфбуку «КлАсНюЧа» – допомогти дівчинці-підлітку, яка перебуває на одному з перших і визначальному етапі свого особистісного становлення, повірити у свою унікальність, стати впевненішою, добрішою, навчитися любити себе й навколишній світ», – додають видавці. Нам, як читачам, залишається сподіватися, що такий мотиваційний продукт буде ідеологічно зваженим та не помножуватиме гендерних та інших стереотипів.
    Загалом «Моя класнюча дівчинка» дає багатий матеріал для відстеження різних кодів, осмислення та проговорювання різних тем. Одна з них – спосіб зображення в підлітковій літературі різних генерацій, у зв’язку з чим в українських книжках ми нерідко натрапляємо на шаблони й стереотипи.
    У Павленко тинейджерів показано як покоління пошуку, відкриттів і трансформацій. Важливими складовими культури дівчат-підлітків тут є мода, соцмережі, пропаговані медіа ідеали краси… Дітей описано як покоління неприборканої енергії та до-свідомого життя. Люди середнього віку – живуть із наслідками свого вибору, потерпають від комунікаційних розривів. Покоління літніх людей у письменниці нерідко дещо ідеалізоване. У «Дівчинці» це вік мудрості, прийняття, смирення, а у випадку із бджолами – ще й особливого цехового знання. Поруч – свідомо прописана проблема патріархального світогляду. Книжка закладає різні пласти та закликає до діалогу.
    Плюсом книжки є доволі стильне й лаконічне оформлення. Його окремі елементи, такі як ляссе з парасолькою-дармовисом, апелюють до цільової аудиторії. Утім ціна книжки, як на звичайний білий папір, чорно-білу графіку та тонкий картон обкладинки, видається завеликою, що робить «Мою класнючу дівчинку» менш доступною читачам-підліткам. Шкода, адже повість сподобається багатьом читачам.
    • підліткам 11-14 років;
    • фанатам меду і бджіл;
    • вчителям української літератури;
    • дитячим письменникам-початківцям, щоб навчитися будувати інтригу та показувати розвиток характеру.
    • людям, що мають апіфобію;
    • читачам, яких дратує романтизація сільських бабусь і дідусів та народної мудрості;
    • людям без почуття гумору.

  6. :

    Минулої п’ятниці у моїй бібліотеці поселилась «Моя класнюча дівчинка» Марина Павленко.
    І моя читацька душа хоче накалякати кілька слів.
    Найперше мій внутрішній естет отримав насолоду, коли взяла до рук книжку – формат як у коробки цукерок, теплі помаранчеві відтінки, які одразу пробуджують бажання загорнутись у плед і вмоститись в кріслі чи на дивані. Потім сіла роздивлятись листівочку з малюнком Марини Степанівни (то такий бонус до книжки), потім підвіску на закладці. А потім був справжній вибух щастя! Я добрих півгодини сиділа, встромивши носа між сторінок, і нюхала їх. Уже стопіцот років не тримала в руках настільки ароматної книжки. Дуже люблю запах новенької книжки, але «Класнюча» – це просто щось нереальне. В моїй пам’яті збереглись лише дві таких гарнопахнучих книжки – картонка «Ходить гарбуз по городу» (я тоді книжки читала лише в один спосіб – рвала їх, але запах пам’ятаю) і хрестоматія з політології (їх в училище привезли просто з типографії і ті сторінки пахли такою свіжістю, що я просто не могла готуватись до семінарів – нюхала підручник потайки))))
    Я ледве дочекалась вечора, щоб вже почати гортати Юлькине життя. І хоч на Читомо й написано, що «Класнючу» рекомендують читати підліткам від 11 до 14 років, а моєму внутрішньому підлітку вже тричі одинадцять і два з половиною рази чотирнадцять, та читала жадібно і з великою неохотою відволікалась на хатні справи. Що я вам скажу, Юлька ще та коза)) я прям переживала чи виправиться до кінця книжки, але вона молодчинка. А на сторінці десятій я зрозуміла, що мій мозок весь текст озвучує голосом Марини Степанівни. Це був ще один бонус до усіх принад «Класнючої»))) Єдиний недолік книжки – вона надто швидко скінчилась. Мій внутрішній підліток бажає продовження)))
    А ще – до моїх давніх медових косметично-лікувальних рецептів додались нові. То цілий скарб, неодмінно (хоч по разу) спробую їх, щойно перестану лінуватись)))) https://www.facebook.com/saved/?cref=53&pnref=story

  7. :

    Чудова книжка, чудова ідея! Дівчатка, не пропустіть, бо книжка того варта.
    Я мала нагоду читати “Класнючу дівчинку” Марини Павленко ще у рукописі, поданому на конкурс “Коронація Слова – 2015”. Мова і стиль були такими знайомими! Коли ж я дізналася, хто справжній автор цього твору, то абсолютно не здивувалася: Так класно про “класнючу дівчинку” могла написати тільки Марина Павленко. Це був твір, який у моєму рейтингу мав найвищу оцінку серед запропонованих для читання. І тоді про нього у мене склались саме такі міркування:
    Експертний відгук (коротка форма, кілька речень)
    • Жанрові ознаки твору:
    Повість побудована на розгортанні центральної сюжетної лінії, висвітленні образу головної героїні Юльки. Автор добре відтворює підліткове бачення навколишнього світу, передає зверхність, вдавану іронію, емоції та почуття і показує, як формуються інші життєві цінності, змінюються пріоритети під вагою народної мудрості та власного досвіду.
    • Про що цей твір:
    Повість розповідає про дівчинку Юльку, яка їде у село до бабусі з дідусем, щоб відпочити від малої вередливої сестрички. Юля – типовий сучасний підліток. Вона хоче красивого життя, дорослого одягу, шикарного життя, а натомість її тато – невдаха, у неї старенький комп… Тато вирішує завести бджіл і цей черговий «бізнесовий проект» нарешті вдалий. Юля, яка зверхньо та іронічно ставилась до пасічника Мухамеда, дідуся, батьків, однокласника, змінюється після того, як задумується над мудрими словами, розповідями про бджіл, і сама приручає рій. Вона вже не хоче говорити сленгом, не соромиться сказати, що українка, по-іншому ставиться до однокласника і не ховається за чужим «ніком» у соцмережах. У творі – цікаві пригоди Юльки, пов’язані із приборканням рою бджіл, втрапляння у річку з підводою сільського хлопця, спілкування з пасічниками. Поступово відкривається її внутрішній світ, прагнення робити добрі справи, відчувати красу природи і не соромитися бути собою, вирізняючись серед інших. Щасливий фінал – романтичні почуття Юлі і Бурхана.
    • Головні переваги або недоліки твору:
    У творі порушено проблеми дорослішання, формування морально-етичної поведінки підлітка. Читачам-ровесникам буде цікава оповідь Юльки, адже її проблеми їм знайомі. Психологічні стани самотності, непорозуміння, прагнення іншого красивого життя будь-якою ціною, реальне і віртуальне «буття» спонукають до певних висновків та асоціацій, а можливо і ототожнень. Мудрість, яка розкривається у народних прикметах, приказках, цитатах Прокоповича, літературних ремінісценціях та фрагментах легенд, переказів, які вкраплені у текст, – пізнавальний аспект твору. Цікаво автор через призму розмов Мухамеда розповіла про бджільництво, лікувальні властивості меду і на прикладі устрою їх життя натякнула на певні аналогії із людським суспільством. Динамічний сюжет забезпечує читабельність та інтригу.

  8. :

    Читаю “Моя класнюча дівчинка”. Дякую за таку приємну і щиру книжку… так все в ній по-справжньому, що в момент переносишся думками до тих подій… і навіть на нюх відчуваєш всі ті запахи) Насміялась . Гарно пише. Так собі все й уявила. Приємне читання .

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *